Мої Колекції

Мої Колекції

Мої сповіщення

Моя Бібліотека

Хмара тегів 1

Хмара тегів 1 

Хмара тегів Науковці

Хмара тегів Науковці

Хмара тегів

Хмара тегів

Психодраматичне лікування осіб з обмеженими можливостями

         Психодрама - це терапевтичний метод, у якому психічні (психосоматичні) захворювання розуміються як прояв порушень у між-особистісних відносинах. Для лікування цих порушень використовується спонтанне сценічне їхнє зображення.

             Спостереження В. В. Любота, С. В. Солопай та інших свідчать про сприятливий вплив театру на розвиток уяви й виховання почуттів молодих людей з розумовою відсталістю. Від репетиції до репетиції стає усе більше помітним те, як вони вдосконалюються в адекватному вираженні емоцій і почуттів, будучи не тільки в образі персонажа, а й поза театральною грою. Бажання зіграти роль якнайкраще спонукає акторів розвивати свої рухові можливості. При цьому, слід зазначити, що практично всі вони з помітні у координації рухів. На заняттях сценічної мови спостерігається значний прогрес у розвитку мови - поліпшується звуковиговір і дикція. Підготовка спектаклю супроводжується станом емоційної піднесеності, натхнення, які, як відомо, за даними фізіологів і психологів, забезпечує те тло, на якому значно продуктивніше відбувається хід основних психічних процесів - сприйняття, уваги, пам'яті й мислення. Створення атмосфери групової згуртованості є необхідною умовою роботи режисера, це, у свою чергу, сприяє налагодженню позитивних відносин між ними, і відповідно, розвитку соціальної компетентності молоді з особливими потребами.

Історія психодрами

  

      Класична психодрама-це терапевтичний груповий процес, в якому використовується інструмент драматичної імпровізації для вивчення внутрішнього стану клієнта.

  Засновником психодрами є Якоб Леві Морено. В період навчання ним був розроблений проект організації груп самодопомоги для самотніх повій Відня, який, як вважав сам Морено, поклав посаток руху групової психотерапії. Ще, коли він був студентом, то він висунув ідею, що окрема людина в сучасному світі не має авторитету і повинна говорити від імені групи. Він організовує групу однодумців, які допомагають нужденним людям вирішити їх проблеми. У центрі Відня зробили будинок - Будинок зустрічей - куди міг прийти кожен і поділитися своїми проблемами з іншими людьми.  Навчаючись в університеті, Морено також задумався про терапевтичний потенціал ігрових методик. Поштовхом до цього послужили його спостереження за дитячою грою, в процесі якого він звернув увагу на те, як діти, які граються, розігрують свої фантазії. Морено задумався над тим, як зробити доступним «царство дітей» для дорослих. Він зняв квартиру на останньому поверсі в одному з будинків Відня і організував там Театр спонтанності (імпровізації), де він став організовувати зі своїми друзями-акторами всякого роду рольові та імпровізовані ігри, кожен міг за своїм бажанням виконувати найрізноманітніші ролі. Подібні позитивні наслідки відзначалися лише як побічні ефекти театральних вистав.

 Головна ідея Морено і його основна мотивування носили духовний характер: треба реалізувати творче «Я» в «театрі життя», який надає безмежні можливості для вільного виразу емоцій.